Нейротизм у дітей

"Нейротизм – це характерологічна особливість людини, що виражається у підвищеній схильності до нейротичних (чи невротичних) поведінкових реакцій (“нервових зривів”), стану тривожності, в емоційній нерівноваженості. Нейротизм розглядається як ускладнення розвитку дитини. У педагогічній практиці та повсякденному житті у дітей спостерігаються різноманітні прояви нейротизму. Діти з нейротичними проявами – одна з категорій аномальних дітей, які характеризуються порушеннями емоційно-вольової і, відповідно, поведінкової сфери розвитку, яка потребує спеціального корекційно та соціально спрямованого виховного впливу з метою попередження та долання нейротизму, становлення особистості дитини, її підготовку до повноцінного суспільного життя.

Дітей з нейротичними ускладненнями називають “непристосованими” (неадаптованими – inadaptes), розуміючи під неадаптованістю ускладнення, з котрими стикається індивід при його входженні у середовище і з якими він живе, якщо не отримає спеціальної допомоги (G.Neret). Непристосованість характеризується як недолік, котрий заважає індивіду інтегруватися в середовище і створює перешкоди для адаптації, знаходження свого місця у соціальному середовищі. Bloch Laine зауважує, що непристосовані діти, підлітки, юнаки та дорослі – це ті люди, які, залежно від міри ваги різних причин, відчувають більші чи менші труднощі, що заважають їм проявити себе, як інші. Л.В.Дзюбко, вивчаючи психологічні особливості ранньої шкільної дезадаптації і шляхи її подолання у дітей, до симптомів дезадаптації відносить і нейротичну схильність, яка проявляється у хронічній відсутності допитливості, нестабільності навчальних успіхів, нездатності довільно регулювати власну поведінку, увагу, неорганізованості, непосидючості, невмінні пристосуватись до шкільного життя, швидкій стомлюваності. Називаються забіякуватість, конфліктність, упертість, занижена самооцінка, відмежованість від ровесників, вразливість, тривожність, стурбованість, нестійкі страхи і т.д. В інших джерелах досліджувана категорія дітей відноситься до “нервово-збудливих”. При цьому підкреслюється, що такі діти інтуїтивно відчувають упереджене ставлення до себе з боку дорослих і надзвичайно різко реагують як на позитивне, так і на негативне.

Діти з нейротичними ускладненнями - складна та неоднорідна за їх проявами група, у цілому яку характеризує певний розлад відношень з оточуючим середовищем – однолітками, вчителями, батьками. Це проявляється у недостатній адаптації до шкільних умов навчання, у неадекватній поведінці, її спрощенні, послабленні спілкування, певній акцентуйованості, невмінні успішно та соціально доречно проявляти свою активність; втраті емоційної та моральної рівноваги. Діти з нейротичними ускладненнями в основному мають неадекватну самооцінку та відповідний їй рівень домагань. Особи з завищеною самооцінкою характеризуються незадоволенням оточуючими, перенесенням на них своїх невдач, певною мірою зверхнім до них ставленням, манірністю. Саме для дітей із завищеною самооцінкою характерні конфліктність, негативізм, впертість, егоцентризм, агресивність, жорстокість, цинізм. Особам з низьким рівнем самооцінки більшою мірою притаманні невпевненість у своїх силах, відчуття власної неповноцінності, напруженість, уникання труднощів, ухиляння від їх подолання, очікування невдач, вразливість, незахищеність, замкненість, сором’язливість, тривожність та страхи.

За матеріалами Войтко В. В. "Навчання та виховання дітей з нейротичними ускладненнями розвитку"

#нейротизм #діти #ускладнення #виховання