Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків

Якщо за результатами психодіагностики та спостережень виявлено ризик суїциду з боку дитини, слід перейти до індивідуальної консультативної роботи. Початком цієї роботи повинно бути встановлення довірливих стосунків з дитиною, Потім можна обговорити з нею результати психодіагностики. Слід проводити кризове психологічне консультування. Ми пропонуємо вам наступний алгоритм:

1. Оцініть міру ризику самогубства

Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різні – починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом: отруєння, стрибок з висоти, використання вогнепальної зброї чи мотузки. Важливо з’ясувати й інші негативні фактори: алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадії і безпомічності. Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.

2. Не залишайте людину одну у випадку ситуації високого суїцидального ризику

Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза і не з’явиться допомога. Можливо, доведеться зателефонувати на станцію швидкої допомоги або звернутися до спеціаліста. Пам’ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності.

Для того, щоб показати людині, що оточення турбується про неї, і створити почуття життєвої перспективи, ви можете укласти з нею так званий “суїцидальний контракт”. Тобто попросити зв’язатися з вами перед тим, як людина наважиться на суїцидальні дії для того, щоб ви ще раз могли обговорити можливі альтернативи. Як не дивно, але така згода може виявитися досить ефективною.

3. Зверніться за допомогою до спеціалістів

У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Вони не можуть самостійно вирішувати складні проблеми. перше їх прохання – це часто прохання про допомогу. Друзі, без сумніву, можуть мати щирі наміри, але їм може не вистачати вміння і досвіду, крім того, вони бувають схильні до надмірної емоційності.

Надійним джерелом допомоги є сімейні лікарі. Вони, як правило, добре інформовані, можуть правильно оцінити серйозність ситуації і направити людину до компетентного спеціаліста. Спочатку, доки паціент не отримав кваліфікованої допомоги, сімейний лікар може призначити йому ліки, щоб знизити інтенсивність депресивних переживань.

Ні в якому разі при загрозі суїциду не можна недооцінювати допомогу психіатрів чи психологів. Завдяки спеціальним знанням та вмінням ці спеціалісти можуть зрозуміти приховані почуття, потреби і сподівання людини.

Якщо депресивна людина не схильна до співробітництва і не бажає зустрічатися зі спеціалістами, то ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Усі члени сім’ї надають підтримку, висловлюють турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя.

Інколи единою альтернативою допомогти суїциданту, якщо ситуація виявляється безнадійною, є госпіталізація у психіатричну лікарню. Зволікання в цьому може бути небезпечним; крім того госпіталізація може принести полегшення як хворому, так і сім’ї.

4. Прийміть суїциданта як особистість

Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона нездатна і не зможе наважитися на самогубство. Інколи спокусливо сказати, що ніхто не може утримати людину від суїциду. Саме тому тисячі людей - різного віку, національностей, з різних соціальних груп – здійснюють самогубства. Не дозволяйте іншим вводити вас в оману відносно несерйозності конкретної ситуації. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями і переконаннями. Небезпека, що ви перебільшуєте потеційну загрозу, - ніщо порівняно з тим, що хтось може загинути в результаті вашого невтручання.

5. Налагодьте турботливі стосунки

Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо приймете людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально. В подальшому дуже багато буде залежати від якості ваших стосунків. Для того, х-то відчуває, що він не потрібний і не любимий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. Саме приймаючи таку людину, ви зможете проникнути в її ізольовану душу.

6. Будьте уважним слухачем

Якщо людина перебуває в депресивному стані, то їй більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Це може викликати в оточуючих фрустрацію, образу чи гнів, страх знехтування, небажаності, безсилля чи непотрібності. Незважаючи на це, не засуджуйте таку людину, пам’ятайте, що їй важко зосередитися на чомусь, окрім своєї безвиході. Вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте по можливості залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши її розповідь про почуття цієї людини, - що б то не було – печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості і турботи.

Як психологи, так і неспеціалісти мають розвивати в собі мистецтво “слухати”. Це передбачає проникнення в те, що “висловлюється невербально: поведінкою, апетитом, настроєм і мімікою, рухами, порушенням сну, здатністю до імпульсивних вчминків у гострій кризовій ситуації. Незважаючи на те, що основні передвісники самогубства часто завуальовані, уважний слухач їх може розпізнати.

7. Не сперечайтеся

Зустрічаючись із суїцидальною загрозою, друзі та родичі часто відповідають: “Подумай, ти живеш набагато краще, аніж інші, ти мав би дякувати долі” або “Ти розумієш, які нещастяі сором чекають твою сім’ю?” Такі відповіді зразу блокують подальше обговорення і викликають у нещасного ще більшу пригніченість. Бажаючи допомогти таким чином, близькі сприяють зворотньому ефекту.

Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.

8. Запитуйте

Якщо ви вдаєтеся до таких непрямих запитань, як: “Я сподіваюся, що ти не вчиниш самогубства?”, то в них передбачається відповідь, яку б ви хотіли почути. Якщо близький відповість: “Ні”, то важко буде допомогти йому вийти з суїцидальної кризи.

Найкраще запитати прямо: “Ти думаєш про самогубство?”. Це не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина думає про самогубство і, накінець, знаходить когось, кому небайдуже її хвилювання і хто згодний обговорити цю заборонену тему, то вона часто почуває полегшення, одержує можливість зрозуміти її почуття і досягнути катарсису.

Потрібно спокійно і зрозуміло запитати про небезпечну ситуацію, наприклад: “З якого часу ви вважаєте своє життя настільки безнадійним?”, “Як ви думаєте, чому у вас з’явилися ці почуття?”, “Чи є у вас якісь конкретні міркування про те, яким чином покінчити з собою?”, “Якщо ви раніше думали про самогубство, що вас зупиняло?”. Щоб допомогти суїциданту зрозуміти свої думки, можна інколи перефразувати, повторити найбільш суттеві йогго відповіді: “Іншими словами, ви говорите …”. Ваша згода вислухати і обговорити те, чим хочуть поділитися з вами, буде великим полегшенням для людини, яка замкнулася в собі, яка відчуває страх осуду і готова до того, щоб відійти.

9. Не пропонуйте невиправданих утіх

Одним із важливих механізмів психологічного захисту є раціоналізація. Після того, як ви почули від когось про суїцидальну загрозу, увас може з’явитися бажання сказати: “Ні, ви насправді так не думаєте”, “Це швидко пройде”.

Причина, з якої суїцидант посвячує свої думки, полягає у бажанні викликати занепокоєність його ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості та чуйності, то депресивна людина може вважати судження типу: “Ви насправді так не думаєте” – проявом зневаги і недовіри. Суїциданти з презирством ставляться до зауважень на зразок: “Нічого, нічого, у інших є такі ж проблеми, як у тебе” та до інших подібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.

10. Пропонуйте конструктивні підходи

Одне з найважливіших завдань профілактики суїциду полягає у тому, щоб допомогти суїциданту визначити джерело психічного дискомфорту. Це важко, оскільки “живильним середовищем” самогубства є секретність. Найбільш доцільними запитаннями можуть бути “Що з вами сталося в останній час?”, “Коли ви відчули себе гірше?”, “Що відбулося у вашому житті з того часу, як виникли ці зміни?"” "Кого із оточуючих вони стосувалися?”. Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи бажання помсти. Якщо людина все ж таки не наважується виявляти свої приховані почуття то, можливо, ви зможете отримати відповідь, зауваживши: “Мені здається, ви дуже схвильовані”. “Я бачу, вам зараз хочеться плакати”. Доцільно сказати: “Все –таки ви схвильовані. Може, якщо ви поділитеся своїми проблемами зі мною, я спробую зрозуміти вас”.

Якщо кризова ситуація і емоції названі, то далі потрібно вияснити, як людина вирішувала схожі ситуації у минулому. Це називається оцінкою засобів вирішення проблем”. Вона передбачає вислуховування опису попереднього досвіду в аналогічній ситуації. Можна запитати: “Чи не було у вас раніше схожих переживань?”. Спробуйте спільно розкрити способи виходу з криз у минулому. Це може допомогти у вирішенні наявного конфлікту.

З’ясуйте, що залишається позитивно значущим для людини? Що вона ще цінить? Відзначте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова буде вестися про “найкращий “ час у житті, особливо слідкуйте за її очима. Хто ці люди, котрі продовжують хвилювати? Чи не виникло якихось альтернатив після аналізу життєвої ситуації? Чи не з’явилася надія?

11. Вселяйте надію

Психотерапевти давно зробили висновок, що дуже цінним є зосередження на тому, що говорять чи почувають схильні до саморуйнування люди. Коли травматичні приховані думки виходять на поверхню, біда здається менш фатальною. У тривожної людини може з’явитися думка: “Я так і не знаю, як вирішити цю ситуацію. Але тепер, коли бачу свої труднощі, я думаю, що, можливо, ще є якась надія”

12. Важливість збереження турботи і підтримки

Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім’я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. За покращання часто приймають підвищення психічної активності хворого. Буває так, що напередодні самогубства депресивні люди кидаються у вир діяльності. Вони покаянно просять вибачення у всіх, кого образили. Оточуючі відчувають полегкість і послаблюють пильність. Але така поведінка може свідчити про рішення розрахуватися зі всіма боргами і зобов’язаннями, після чого можна покінчити з собою. І дійсно, половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

Інколи у клопотах оточуючі забувають про людей, котрі робили суїцидальні спроби. Багато хто ставиться до них, як до невмілих і невдах. Часто вони зустрічаються з подвійним презирством: з одного боку, вони “ненормальні”, тому що хочуть померти, а з іншого – настільки “некомпетентні”, що і цього не можуть зробити якісно. Емоційні проблеми, які приводять до суїциду, рідко вирішуються повністю, навіть коли здається, що гірше в минулому.